...Вона блює і співає (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
bytebuster) wrote2019-03-22 05:06 pm
bytebuster) wrote2019-03-22 05:06 pm
Entry tags:
Блогосфера про війну
В интервью промосковскому Гордону Зеленский заявил — «Президент должен быть порядочным». Так вот, сам Зеленский своей деятельностью давно зарекомендовал себя не просто не порядочным человеком, а лживым подонком, моральным уродом.Возьмем, к примеру, пятилетнее кривлянье Зеленского над Липецкой фабрикой. Разумеется, деньги не пахнут, но как оказалось на поверку, завод Рошен закрыть на России не могли по вполне конкретным причинам: из-за ареста путинским режимом его активов.
Но дело не в этом. Сам Володя в то время когда критиковал несуществующий бизнес на РФ Порошенко сам вполне успешно вел бизнес в стране-агрессоре.
И не просто вел, ведет по сей день, обогащаясь миллионами российских рубликов на крови, а путинское министерство вполне официально выделяет немалые суммы из бюджета россиян на проекты Зеленского.
Скажем, высмеивая косноязычие киевского градоначальника Кличко Вовик не подозревал, что сам станет вскоре объектом насмешек по этой причине. Алогичная словарная диарея Зеленского уже переплюнула Свирид Петровича Голохвастова вместе с Азировым.
Віталій Портников: Наші СудетиСьогодні, за п'ять років після анексії Криму, можна з упевненістю констатувати, що аналогія із 1938 роком, з гітлерівською анексією чеських Судет, була найточнішою. І не тільки через приголомшливу схожість дій і логіки двох фюрерів – Адольфа Гітлера і Володимира Путіна, але, перш за все, через реакцію на їхні дії, міжнародну та українську.
Міжнародні гаранти нашого суверенітету і територіальної цілісності просто обдурили нас, як 80 років тому Велика Британія і Франція обдурили Чехословаччину. Але чому? А тому, що, по-перше, не хотіли зв'язуватися з агресором, а по-друге, існувала прихована, не висловлювана вголос думка, що агресор бере своє, «рідне».
Щодо Криму могли працювати все ті ж аргументи: перебування до 1954 року у складі РРФСР, більшість етнічних росіян, автономний статус і підтримка сил, які виступали за особливі відносини з Росією, а то і за приєднання до неї. Чим не Судети?
Коли Чемберлен і Даладьє вирішили віддати їх Гітлеру, вони вірили, що фюрер на цьому заспокоїться. Що все німці тепер живуть в одній державі, так чого ще хотіти? І небезпека війни відвернена!
Апетитів Гітлера вони явно недооцінили. Але і за 75 років західні політики підійшли до Криму з Судетської лінійкою. Барак Обама не випадково постійно вимагав від Путіна не вторгатися на український материк – бо міг думати, що людожер обмежиться «сакральним» Кримом. Але апетит кремлівського фюрера, як і його попередника з Рейху, передбачувано ріс під час кривавої трапези. І те, що Третя Світова війна не почалася після Криму так швидко, як почалася Друга Світова війна, пояснюється дуже просто – наявністю у сторін ядерної зброї. Не було б її – все навколо вже б палахкотіло, міста Європи знову лежали б у руїнах, французи стримували б росіян на підступах до Парижу, російська авіація зрівняла б Солсбері з землею – нікого не цікавив би знаменитий шпиль його собору... А в загиблих Києві, Одесі, Дніпрі, Курську чи Брянську ридали б на могилах синів нещасні жінки.
Всього цього, на щастя цього разу поки не сталося. Однак ми перемістилися в епоху світової гібридної війни. І кінця їй не передбачається.
Але я не буду звинувачувати у всьому Захід. На українську реакцію по Криму теж варто звернути увагу. Вона була схожа на чехословацьку.
Українці не кинулися захищати Крим так, як потім кинулися захищати материк – я маю на увазі і громадян, і саму державу. Ми просто спостерігали, як ґвалтують нашу країну – і тому, що не було сил, і тому, що було невисловлене переконання, що росіяни подавляться «сакральним» Кримом і відстануть від нас. Головною нашою метою тоді було вивести війська – вивести, а не ввести. І в цьому ми могли розраховувати на повне розуміння Заходу – того самого, «мюнхенського» Заходу.
За п'ять років ми все ще не хочемо сказати собі, що ж тоді сталося. Ми віримо, що можна розвиватися як ні в чому не бувало з відторгнутими територіями і невизначеними кордонами. Ми слухаємо ідіотів, які обіцяють «домовитися з Путіним» і запевняють, що варто нам почати жити краще і перемогти корупцію – і Крим з Донбасом самі повернуться, як в казці.
Валерій Прозапас: Якби Порошенко хотів просто влади - він би легко знайшов компроміси і з Коломойським, і з Оніщєнко-Кадировим, і з Фірташем, і ми б мали на їхніх каналах консенсунс і одобрямс, а за посаду прем'єра - Тимошенко би зараз через свою сітку топила за нього як колись за Януковича.І ніхто б не рипався в телевізорах, не волав би про мародьоров і зраду, не проводив "расслєдованій вєка", не творив козні через вуличних відморозків, і ніхто б не розжовував людям свою позицію на сотнях зустрічей - а всі сиділи б на дупі рівно, як всі ми в часи "проффєсора".
Але Петро Порошенко обрав складний шлях отримання максимальної легітимності від народу - бо мета не влада, а продовження творення держави.
Це тільки щоб в "тайожний союз" вступити, або "нєйтралітет" берегти заодно з золотим унітазом, не треба підтримки людей добиватися. Злітав в Сочі разок, похіхікав з Путіним, домовився про ширку з ким треба - і дєло в шляпє.
А от щоби реалізувати незворотні зміни в системі функціонування держави, змінити принципи управління, прибрати російський вплив та справжніх паразитів і мародерів, відновити армію та переорієнтувати силові структури на захист національного інтересу, нарешті привести країну до рівня готовності подавати заявки до ЄС та ПДЧ - треба свідоме згуртування нації, про це більше немає з ким домовлятися.
Це його справжня амбіція, він довів, що до неї готовий.
Скоро дізнаємось наскількі готові ми.
Ось так дивиться Порох на кожну падлюку, що не зробила репоста
no subject
no subject
no subject
Це не родовий, а рештки кількісно-віддільного відмінку:
маю що? — каву (знахідний);
не маю чого? — кави (кількісно-віддільний);
налий чого? — кави (кількісно-віддільний).
Також Абесив (позбавляльний відмінок):
знати що? — правду (знахідний);
не знати чого? — правди (абесив);
no subject
і мені перепаде )))
дяки за науки!
no subject
UPD: я тут подумав — напевно, все-таки, абесив тут більше підходить.
no subject
як же то я здивувався, коли на "шизофазію" (саме українською) мені гугл нічого не видав, а на "шизофразію" "відгукнувся".
шото у воно таки у живій мові закладено, раз спрацьовує без пошуку правил.
no subject
no subject
— якщо відкладного, то «з дому», подібно до dative?
no subject
*от і «при́клад» в родовому з «у». На мене теж постійно російська тисне… Спочатку правильно написав, а потім чомусь засумнівався і виправив…
no subject
no subject
Я кажу про аблатив, бо він існував у індоєвропейських мовах на позначення зокрема віддалення від чогось. І частина чогось зараз позначається родовим, навіть якщо пропущено позначення міри цієї частини. І значення відсутності в чистому вигляді: прийменник «без» також потребує родового відмінка.
Абесив — це інші мовні родини. Можна казати, що щось у нашій мові виконує функцію абесиву, так можна казати про будь-яку мову, якщо розуміти відмінок функціонально.
no subject
Субʼєкт (не) має обʼєкт — це повинно бути або одна і та сама функція, або не одна і та сама.
1. Якщо одна і та сама, то вона і кодуватися має однаково. А це спростовується контрприкладом «я маю каву / я не маю кави».
2. Якщо функція різна, то яка вона у випадку «не маю»? — правильно, позбавляльна. Так само, як і «не зробив репосту» — це абесив, який зовсім не зобовʼязаний кодуватися за зразком акузативу.
Логічно? :-)
no subject
Поняття нашого відмінку — це не лише функція, а й форма. Наші відмінки виконують багато різних функцій. У слов'ян відсутність чи позбавляння, справді, позначається скоріше генітивом. У німців, хоч не на 100% так само, це теж у різних випадках має акузативну або генітивну форму. А окремих засобів для вираження саме абесиву в індоєвропейських не було. Я до того, щоби ніхто не вигадував собі «прихованих» відмінків.
no subject
— Слушно. Формально — абесиву в нас нема. Морфологічно — позначаємо ґенітивом. Значить, у дописі усе правильно. Ну, це вже добре. :)
no subject
no subject
https://picua.org/images/2019/03/21/055a0cfa7aae1f3c6a40a0ea6e921b7c.png
no subject
no subject
no subject
от тока нінада топити у лайні - у нас тільки но сформувалася еліта, котра здатна не просто красиві Конституції вдалині від Батьківщини писати чи описувати славні сторінки історії, а ЗАХИЩАТИ власну країну, котрої доти НЕ БУЛО з часів окупації Пятром Пєрвам, у котрій еліта винищувалась а вирощувались яничари. Те, що ми стали здатними захищатись - ось чудо. Те, що люди стали волонтерити та допомагати волонтерам і із-за кордону у тому числі - ось де чудо. Після сукасемидесяти років тотального нищення комуняками (а це на секундочку БІЛЬШЕ середньої тривалості УСЬОГО життя цілком однієї людини - три періоди свідомого життя ТРИ ПОКОЛІННЯ поспіль), а до того - вялікороссская імпєрія душила. І в результаті всьокругом калхозноє... вибухнуло таким волонтерством.
Ні, шановні, у нас не було іншого шляху. Не в сенсі от аби, а в сенсі був той, який був.
І ось ми в черговий раз підходимо до вибору продовжувати чи капітулювати. І тут мене вражає похуїзм, плач та ниття, обзивання самих себе дурнями при тому, що реформи відбуваються.
При тому, що рівень життя росте (ТАК навіть можливість вільно змінити країну - Є І РОЗВИВАЄТЬСЯ вшир, а не так, як у загарбників - закривається ).
При тому, що економіка росте наша.
і тут бляааа ми нещаасні, ой ми не таакі - а самі кльопають РАКЕТИ, півварениками півсвіту годують с/г продукцією, літакам уже у небі світлофори тре' ставити і регулювальників готувати, кавуни з рибою сперечаються кому Дніпром куди плавати...
А ЙДЕ ВІЙНА. з начебто утроє сильнішим ворогом.
no subject
— а я бачу в цьому напрямок до власного розвитку.
Бо це і я також у 14-му не пішов воювати за Крим. В тому числі, виправдовуючи себе тим, що в Криму живуть сплошниє «на вокзалє всьо жульйо, прєдлаґаєт всєм жильйо».
no subject
через тернії ДО ЗІРОК, а не ставити за мету вихід із лайна, з якого УЖЕ виходимо.
люде, які бояться воювати - нормальні;
люде, які пішли мобілізованими воювати, а не добровільно вирішили - нормальні (як і добровольці абсолютно нормальні люди)
не треба шпиняти на зразок свинособак "атипачімунєваєвал", бо забезпечення амуніцією, їжею чи просто фінансово (навіть отими п'ять гривень СМС) - теж офігенно важливо!
і диванні воїни інформвійни, які протистали фахівцям бойової пропаганди ворога, ботофермам та СМИттю офіційних каналів рф при повному Містеці у нас ще довгий час - то теж ОФІГЕННО. І свинособаки ще й досі офігівають як то так можливо, проте намагаються хоч у чомусь вибити, хоч маленьку кількість із спротиву у групу ниючих.
Приклади матросових, гастел та панфіловцев - працювали і працюють на підйом, а згадування кримських татар у якості зрадників - на опускання. Я навмисно навів совкові приклади.
ТМТЗ такамояточказору
no subject
Але, на жаль, не можу погодитися.
Для мене те, що написав Портніков, приблизно те саме, що слова «ти жирний, іди качайся, курво». Авжеж, можна це сприймати як «поливання лайном» і «шпиняння на зразок 🐷🐶» — і все, сам себе вважаєш правим. Портніков повєржєний валяється в углу, і це достатній аргумент, аби сісти на диван і відкрити пиво з чіпсами… :)
no subject
а той, що на дивані отримує від такого намагання впливати додатковий стимул не йти в качалку, бо "хоч ходи, хоч не ходи, а все-одно жирний так ще й шпинятимуть" - так тебе ж і так шлиняють??? "зате я ж нічого і не роблю" ТМТЗ.
і ще раз зачеплюсь за наведені совкові приклади - то брехня, і в Портнікова не правда.
кожна людина, що обмірковує варіанти дій, рано чи пізно перебирає і негативні варіанти, але, якщо запитати: "чи думали Ви про те, що Крим віддати треба РФ", то відповідь не має бути "так". адже то було моделювання майбутніх дій за найнесприятливим варіантів з негативних розвитків подій.
і "вбивати у голови" думку - Ви ж і справді думали аби Крим та ОРДЛО віддати - НЕПРАВИЛЬНО.
у совкові часи то називали "пораженчєство"
no subject
— так, це цілком справедливо — у випадку, якщо його читають лише палкі прихильники, які вже і без Портнікова бачать ситуацію так, як бачить він. А ви думаєте, що ті, хто «не качається», ніколи на цю статтю не натраплять?