«він щиро вважає, що написане кирилицею, автоматично читається згідно московських правил фонетики»
На перший погляд, ті самі труднощі, як у латинськографічному просторі. Там майже всі пристали на принцип збереження написання, і мають відтак проблеми з фактичною вимовою. Відносно нещодавно піддалися поляки — у книжках/перекладах середини минулого століття я ще зустрічав адаптацію англійських/французьких/німецьких імен та назв до рідної фонетики, а зараз вже копіюють. Про чехів не певен, здається, вони ще остаточно не визначилися. Серби з хорватами наполегливо пручаються. Але важлива риса: там немає якогось одного «правильного» запису вимови або однієї «правильної» вимови запису, і ніхто не наполягає на дотриманні правил чужої мови, наприклад, відтворювати разом із записом парадигму відмінювання.
no subject
На перший погляд, ті самі труднощі, як у латинськографічному просторі. Там майже всі пристали на принцип збереження написання, і мають відтак проблеми з фактичною вимовою. Відносно нещодавно піддалися поляки — у книжках/перекладах середини минулого століття я ще зустрічав адаптацію англійських/французьких/німецьких імен та назв до рідної фонетики, а зараз вже копіюють. Про чехів не певен, здається, вони ще остаточно не визначилися. Серби з хорватами наполегливо пручаються. Але важлива риса: там немає якогось одного «правильного» запису вимови або однієї «правильної» вимови запису, і ніхто не наполягає на дотриманні правил чужої мови, наприклад, відтворювати разом із записом парадигму відмінювання.