bytebuster | Блогосфера про війну

Змініть пароль до вашої електронної пошти!
Те, що ми досі знали про надійність паролів для акаунтів у інтернеті, виявилося помилкою. Це визнав навіть той, хто розробив усі нинішні правила написання паролів.

// Автори нагадують, що довгий пароль із зрозумілих слів «Чи2живі4чи2здорові7всі3родичі6гарбузові9?» набагато краще, ніж коротка нечитабельна ковбаса «khv3a9gLK».

Віталій Портников: НАТО на параді в Києві. Росія боїться сильних
Росія напала на Україну, коли країна офіційно заявила про свою позаблоковість. Коли більшість громадян не підтримувала вступ України до НАТО. Коли українська армія нічого не могла протиставити російським військам, а спецслужби і силові відомства до моменту втечі Януковича очолювалися російськими агентами.
А якби Україна отримала хоча б план для членства, не кажучи вже про те, якби вона була членом НАТО – ніякого нападу, скоріш за все, не відбулося б. І Європа залишалася б мирною.
Це те, чого не могла зрозуміти більшість українців. І це те, чого досі не може зрозуміти багато хто на Заході. Росія не хоче брати участі у справжній війні. Росія хоче брати участь у навчаннях, спецопераціях, диверсіях і парадах.
Саме тому вона завжди нападає тільки на тих, хто слабший за неї.

avva at каркнул ворон
В Таллине мы сняли на пару дней квартиру в самом сердце старого города, и наутро оказалось, что напротив дома, где мы поселились, расположен музей тюремных камер КГБ - в подвале, где были собственно эти камеры, карцеры, "шкафы" до 1959 года.
Музей новый - к нашему посещению был открыт буквально неделю. Любопытства ради я стал листать книгу посетителей - больше всего записей на английском, много на эстонском, на испанском языках. Какой-то посетитель из Румынии написал сочинение на полстраницы в безупречной каллиграфии на изысканном оксфордском английском. Но ни одного отзыва по-русски не заметил, перелистав всю книгу (не очень много отзывов, страниц 30).
И вот я стою, листаю ее, и замечаю, что за мной стоит молодая пара и вежливо ждут, пока я закончу. Я листаю, а девушка тихо говорит парню по-русски: ну что, хочешь написать все-таки? Ну давай подождем. Я долистал до конца, отошел, и уже пора было выходить обратно наверх из реставрированного НКВДшного подвала, в мир безумных сувениров и картошки-фри для детей, но все-таки решил задержаться и посмотреть, что будет в первой записи по-русски. Осмотрел карцер и прочитал цитату из воспоминаний эстонской девушки, которую в этом карцере держали в 45-м.
Пара тем временем ушла, я подошел обратно к книге отзывов, открыл на последней странице, и там было написано... (тут вы сами можете попробовать догадаться, а потом проверить себя)
"Нiколи знову. Олеся i Олександр".

Олександр Палій: Дуже популярно розповів про назви України.
-- Скільки найменувань нашої держави знає історія?
-- Перша відома нам назва території України -- Кімерія. Вона згадується лише кілька разів в Х -- VII столітті до нашої ери. Назва пов'язана з одним із індоіранських племен, яке жило на Півдні України. Потім Україну називали Скіфією, згодом Руссю, і власне Україною. Назва “Скіфія” зберігалась приблизно тисячу років. Західний і східний кордони Великої Скіфії визначалися дуже чітко. Територія утворювала гігантський квадрат, який майже збігається із сучасними межами держави. Тоді Скіфія пролягала вширину на 700 кілометрів від річки Дунаю до річки Дон і приблизно на стільки ж -- углибину, від Чорного й Азовського морів майже до впадіння Прип'яті в Дніпро. Згідно з даними античних істориків, скіфи в V столітті до нашої ери вважали себе корінними мешканцями на території України. Також Геродот, який відвідував їхні землі, пов'язував тутешніх жителів із Дніпром, називав їх "борисфенітами", тобто "дніпрянами".
-- А як виникла назва "Русь"?
-- "Русь" -- давнє слово іраномовного походження, пов’язане з назвами сарматських племен, які здавна мешкали на території України. До VІ століття воно закріпилося на середньому Дніпрі й поступово перейшло на слов’ян. Назва Русь, найімовірніше, походить від назви сарматського племені роксолан. Слово "рокс" сарматськими мовами означало "сяючий", "світлий", "білий", "головний". Руси в Х столітті сповідували культ меча, мали характерний спосіб і ритуал поховання, одяг (зокрема, характерні для одягу скіфів і сарматів, а згодом і українців широкі шаровари, вовняні шапки із довгими шликами), сарматські назви посад своїх вождів, зокрема жупан тощо. До речі, Русь Х -- ХІІ століття пролягала в межах сучасних Київської, Чернігівської, Житомирської, значної частини Черкаської, Полтавської, Сумської, а також частини Вінницької областей.
-- Як же виникла сучасна назва нашої держави?
-- Слово "Україна" вперше з’являється у літописах у 1187 році. У них йшлося, що за Переяславським князем Володимиром Глібовичем "тужила вся Україна". Переяславщина була одним із чотирьох князівств власне Русі (до якої на той час належали Київське, Чернігівське, Переяславське й Новгород–Сіверське князівства). Значна частина Переяславського князівства була віддалена від кордонів Русі навіть більше, ніж сам Київ. Тому поняття "Україна" не могло означати околиць князівства. Таким чином, було б не зрозуміло, чому за князем тужили саме прикордонні землі, адже робити це мали жителі всього князівства. Усі перші згадки назви "Україна", зокрема літописні 1187, 1189 і 1213 років, підтверджують, що слово "Україна" в той час було синонімом до слів "князівство", "земля", "країна". Як за Переяславським князем у 1187-му тужило все Переяславське князівство, а не його околиці, так і князь Ростислав Берладник 1189 року захопив усе Галицьке князівство, а не його околиці. Так і Данило Галицький у 1213 році приєднав усе князівство зі столицею в Угровеську, а не його прикордонні частини. Слово "українянин", відповідно, означало "земляк", "співвітчизник". Пізніше це слово трансформувалося у слово "українець". Назву "Україна" застосовували й до російських та білоруських земель -- Рязанська Україна, Ростовська Україна, Полоцька Україна. Відомі також повідомлення про польських князів, які після походу на Галичину й Волинь поверталися "в свою Україну" -- у власне князівство.
-- Чи багато в світі є країн, назва яких змінювалася?
-- Часто керівники тих держав, які вважали, що їм не вистачає своєї історії, намагалися привласнити чужу, більш авторитетну й шановану. Сучасна Румунія запозичила свою назву від Риму, хоча римляни масово виселилися з території Румунії в 270-х роках, залишивши там місцеве латинізоване дакійське населення. За часів Середньовіччя Німеччина офіційно називалася "Священною Римською імперією", хоча внесок германців у римську історію обмежувався переважно тим, що германські племена зруйнували Рим. Китай багаторазово змінював свою назву -- ім'я походило від імен правлячої династії. Франція свого часу звалася Галлією, Англія -- Альбіоном, Іспанія -- Іберією. Щодо Росії історії відомі назви РРФСР, Московія, Залісся, Суздаль і Мерямаа.

Майкл Макфол, американський політолог, професор Стенфорда, колишній посол США на мокшанських болотах: Промосковська фракція втрачає лідерів
Минулого тижня, президент Дональд Трамп звільнив свого головного стратега, Стіва Беннона. Його відставка – важливий поворотний момент у президентстві Трампа. Беннон був більше, ніж головним стратегом. Він був ідеологічним лідером “альт-правих” у Білому Домі. Протягом багатьох років, перед тим як приєднатися до кампанії Трампа в останні місяці виборчих перегонів, Беннон відстоював антиліберальні, популістські, націоналістичні теми – зі своєю жердочки, будучи редактором і главою інтернет-сайту Breitbart News. Він називав себе захисником білого робітничого класу (особливо його чоловічої частини). Потім він представив ці ідеї під час кампанії Трампа і допоміг Трампу виграти вибори в минулому листопаді. На початку його президентства, багато коментаторів називали Беннона найбільш могутньою людиною в керівництві країни після глави держави.
Як я вже писав тут, Беннон ідеологічно схожий з іншими націоналістами-популістами в Європі та Росії. Він захоплювався Путіним, і сподівався створити консервативний, заснований на спільній расі, союз з Росією проти ісламського світу (сунітів і шиїтів), а також Китаю. Цей проект не здійснився. Беннон пішов.
У більш загальному плані проросійська фракція в Білому Домі вже втратила двох найважливіших лідерів – Беннона і генерала Флінна.
Але один важливий член цієї фракції – найважливіший гравець – все ще залишається: президент Дональд Трамп.