Блогосфера про війну (1/2)

[bytebuster]

 Портніков: …насправді головні питання російської державності ‒ саме питання окупації земель сусідніх країн. Так, і до нападу на Україну, до нападу на Грузію путінський режим був аж ніяк не зразком демократії. Але після демонстративного порушення міжнародного права та світопорядку, що склався після Ялти, після перетворення гібридної війни на сенс російської політики в Російської держави не залишилося жодних резервів для розвитку. До речі, Путін і сам це чудово розуміє. Не випадково він переніс «свої» президентські вибори на день окупації Криму. Тому що для нього це ‒ та сама «червона лінія», яку він перейшов. І вороття немає.
Чи може Російська держава бути демократичною? Чи може вона перемогти корупцію? Чи може забезпечити свободу своїм громадянам? На всі ці питання можна шукати відповіді тільки після того, як буде дана відповідь на найголовніше питання, сформульоване настільки шанованим ще зовсім недавно в Росії Карлом Марксом, ‒ чи може бути вільним народ, який пригнічує інші народи? Чи може бути вільним народ, який розвивається завдяки війні, окупації, вбивствам, пропаганді ненависті?
Будь-який росіянин має знати відповідь на це питання: ні, не може. Якщо жителі Росії дійсно хочуть змін, вони мають розпочати з визволення окупованих територій.
Вони повинні піти з Абхазії.
Вони мають піти з Південної Осетії.
Вони мають піти із Придністров'я. Вони мають піти з Донбасу.
Вони зобов'язані піти з Криму. Я б навіть почав із Криму. Тому що без беззастережної відмови від цієї території Росія ніколи ‒ повторюю, ніколи ‒ не повернеться в сім'ю цивілізованих народів. Її чекає доля вигнанця ‒ що при Путіні, що при Навальному.
 // Пан Віталій помиляється (або, скоріше, недоговорює) лише в одному аспекті: ніякої більше «раssійської хвєдєрації». На території нинішньої моцкви має бути 15-20 різних угруповань, залогом визнання яких має бути роззброєння — як мінімальний мінімум, стосовно ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї, але можливі також варіанти зі «звичайною» зброєю, ракетами та артилерією. І ці угруповання мають конкурувати між собою: хто більше московської зброї здасть, той першим отримуватиме «окорочка Буша». А хто останнім здасть — на того навісять усі контрибуції (а там їх на трильйони, без перебільшення). :)
І от тоді можливо говорити про демократії там — для кожної у своїй мірі.

 Андрей Андреев: Я ОЧЕНЬ РАД, что путин оказался дебилом...)))
Иногда мороз по коже продирает - что было бы, если бы путин оказался умным?
А умный путин вёл бы себя в отношении Украины совсем иначе.
Никаких унижений украинцев и Украины, никаких торговых войн, максимальные преференции в экономике по отношению к Украине - типа: "не слишком ли жмёт цена за газ по 50?... пожалуй, снижу-ка вам цену до 30".
Везде только хвалебные речи в отношении Украины и помощь-помощь-помощь... годы-то в россии были сытные и помощь оказывать можно было явственную, ощутимую украинцами.

Чтобы при этом было бы?
Влюблённость в путина не половины населения Украины, как это было при ГНОБЛЕНИИ Украины, а влюблённость, минимум, 75%... ну кто бы не любил человека, постоянно и много помогающего?

При этом на выгодных для Украины условиях нужно было бы проникать в экономику Украины - совместные предприятия, глубочайшая кооперация производств, чтобы Украина всё более и более запутывалась в ВЫГОДНЫХ сетях совместной экономики.
Ну, а потом НА УРА таможенный союз и полнейшее переплетение экономики, промышленности... когда без российской составляющей и российского рынка ни одно серьёзное предприятие выжить не могло бы.
И на этом - конец самостоятельности Украины, полная зависимость экономики Украины от россии. И все вложенные в Украину деньги были бы окуплены присвоением Украины.

А потом можно и не церемониться в политике и прекратить играть роль сказочного доброго принца и снять драпировку с трона императора - Украина была бы в полном подчинении и опутана по рукам-ногам.
Империя состоялась бы.
Без стрельбы, без насилия, без криков, без противостояния с Западом.
При всеобщей любви к императору.

Но... ДЕБИЛ!))))

 Анатолий Стреляный: 12 июня сего года ни одна толпа на пространстве «от потемков Ливонского края до туманов Охотской волны» не потребовала вернуть по принадлежности Крым, уйти с Донбасса и возместить причиненный Украине ущерб. Что это значит? Это значит, что люди Путина, люди Кадырова, люди Навального, люди екатеринбургского мэра – одна семья. Ей не нужен демократический правопорядок. Дело на этом пространстве может дойти до членовредительства и даже смертоубийства, но у человека, понимающего, что перед ним - не что иное, как семейная вражда, происходящее не может вызвать ничего, кроме холодного интереса.

 Юрій Гудименко: Есть в латинском языке такое выражение, которым часто пользуются украинские дипломаты: "Hujlo opuskantus, v Kirgiziju pizdovatus", что в приблизительном переводе означает "По-моему, Россия находится в международной изоляции". По-моему, сейчас это выражение уместно.