Блогосфера про війну (1/2)

[bytebuster]

 Інтерв'ю колабораціоніста Тарасика Чорновола.  // Чому — колабораціоніста? Бо це зараз Тарасікові вигідно бути щирим українцем. А тоді він завзято працював на ворога. На зовнішнього ворога. І ніякі соображєнія ненависті до Бджоляра не можуть слугувати виправданням праці на ворога. І нема гарантії, що завтра не станеться, як в тому анекдоті: "концепция ізмєнілась". Що буде, якщо Тарасік посвариться з Кондітєром? Правильно — він побіжить і усіх позакладає.

 Павло Бондаренко: Є ще такі, що їх можна умовно назвати "коломойські" - люди, для яких Україна була і є лише джерелом та інструментом збагачення. Які гралися 2014 року у патріотизм і навіть показово жертвували сотні мільйонів, закуповуючи пальне для української армії (щоправда - на власних нафтоперегонних заводах) й створювали патріотичні партії та добробати. Так, вони не пустили "Русский мир" до своїх міст. Не тому, що патріоти - тому що не домовилися з "Русским миром" хто має накласти лапу на заводи-газети-пароходи. Вони - наче луганський бандит Доброслав, який у 1994 році не пустив до Луганська бандитів ростовських. Не тому що патріот, а тому що "Это наша корова и мы ее доим".

Є умовні "пінчуки", які сиділи тихо і не відсвічували, із скрегтотом зубовним спостерігаючи, як розвалюються їхні бізнес-імперії через втрати російського ринку. Але возбухати тоді вони не сміли. До того ж була і певна вигода - ще більше війна розорювала їхніх прямих конкурентів за право "доїти корову" - т.з. "донецьких".

Були умовні "ахметови", які у 2014-му намагалися діяти за принципом діда Нечіпора з "Весілля в Малинівці", які то знімали, то знову одягали будьонівку відповідно до того чия тачанка заскакувала на їхній хутір.

Були умовні "тодурови", не "олігархи", але цілком успішні прохіндеї, які непогано жили за рахунок корупції, хабарництва, кумівства, тирення з бюджету тощо. І цим умовним "тодуровим" несть числа. Вони готові були кричати "Слава Україні" допоки їм дозволяти підставляти рота під бризки молочка, коли серйозні дядьки "доїли корову".

Це все - велетенська купа, схована за свіжою, приємною для ока, зеленню. За ніжними красивими деревцями її майже не видно. Над верхівками височить лише невеликий конус: Гадя, Медведчук, Монтян, Вілкул, Рабінович, Лещенко...
І багатом з нас здавалося, що сморід іде лише від того, що ми бачимо.
Зараз цю купу, цей терикон поросячого посліду - сподіваюся - почнуть зрізати. Шар за шаром. Зверху. Починаючи з Гаді.

 Miroslav Gai: Зомби апокалипсис близко.
Это когда голодные россияне пытаются прорваться через наши границы к еде.
Поэтому нужно пересмотреть фильмы и сериалы, которых было отснято множество, особенно в последние годы. Как будто сценаристы и режиссеры всего Мира в предчувствии грандиозных событий интерпретировали эти ощущения в многочисленные фильмы о зомби.
Мы можем подсмотреть в таких работах советы по выживанию.
Для того, чтобы остановить вирус, планета, человечество делает из зараженной территории огромную карантинную зону. И только после того, как все зомби разложатся на "липовый мед" или сожрут друг друга - можно осторожно начинать оказывать помощь выжившим.
И запомните. Если зомби прорвали Ваш периметр - стреляйте в голову.