...Вона блює і співає (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
bytebuster) wrote2016-06-23 08:26 pm
bytebuster) wrote2016-06-23 08:26 pm
Entry tags:
Блогосфера про війну
Віталій Портников про те, що коли на моцкві Почнеться™, то ті, хто там виживуть, тожє назвуть це черговим «22 іюня».Я тоже мог бы рассказать душещипательную семейную историю про 22 июня. Она у меня есть. Бабушка столько раз мне рассказывала, как в этот день она чудом выбралась из Львова вместе с моим 2-летним отцом, доехала до Киева, спаслась...Страшная история. Но вот только происходила она не в начале, а - внутри войны.
Бабушка была женой военнослужащего, под Львовом стояла часть дедушки, мобилизованного ещё в 1939 - на финскую. Бабушка уже два года жила страхом войны, потери близкого человека, одиночества.
А большинство её соотечественников - не жили. Война, в которой "наши" убивают чужих, им нравилась. И поэтому для них война действительно началась 22 июня - в день, когда эта чужая война пришла в их дом.
Точно тоже самое происходит и сегодня, когда россияне, вздыхающие по поводу 22 июня, не замечают войны, которую ведёт их страна против нас. Не замечают наших смертей, ран и загубленных судеб, не замечают и своих - кто в СССР интересовался погибшими на финском фронте?
Они все поймут, когда война придёт к ним. Но тоже, наверное, придумают для очистки совести очередное 22 июня.
Главная трагедия совка - 22 июня. Только не 1941 года, а 22 июня 1965.22 июня 1965 года из разведочной скважины Самотлорского нефтяного месторождения ударил фонтан небывалой мощности — более тысячи тонн нефти в сутки. Внутрипластовое давление было столь высоким, а нефть рвалась из глубин с такой силой, что нагревались стальные трубы.
Дмитро Десятерик: Не буде перебільшенням сказати, що фантазматичний культ Великої Перемоги значним чином ґрунтується на образі війни, створеному навіть не в підручниках, романах чи в газетах, а в кіні – наймасовішому мистецтві радянських часів.Загалом, воєнне кіно пропонувало повний набір всіх основних типажів і зразків для уподібнення – від стриманого інтелектуала Штірліца до грубуватих відчайдухів з «Аты-баты, шли солдаты». Для мешканців країни, чиє життя просякло повсякденним приниженням, брехнею і безвихідною рутиною на остогидлій роботі, вся ця кіновійна являла розраду. Тому ці фільми передивлялися багато разів. По суті, Велика вітчизняна - це війна, створена радянськими режисерами на заміну історичній пам’яті.
І ця віртуальна реальність досі живе в Росії, а частково - і в Україні. Перев’язана георгіївськими стрічками, пропахла горілкою, переповнена шовіністичним пафосом, вона, зрештою, не могла не породити справжнього кровопролиття.
Олег Пономарь влучно підсумовує стан московитів: Как мы с вами неоднократно отмечали, на Саммите НАТО будут обнародованы исторические решения, которые будут определять пути развития Европы и мира на десятилетия вперед. И чем ближе 8-е Июля, тем интереснее. Новости из Москвы в последние два дня я бы охарактеризовал простым словом -Паника.
- Заседания Совета НАТО - Россия до Варшавского Саммита (как предполагалось) не состоится. Генсек Альянса заявил, что пока нет в этом необходимости.
- Госдума РФ в обращении к НАТО заявила об угрозе холодной войны.
Странная реакция. Как можно принимать обращение к вражескому блоку? Это почти то же самое, если бы наша Рада приняла обращение к Госдуме.
- Путин срочно вызвал всех послов в Москву. Несколько дней будут в Москве совещаться.
Ждем дальнейших событий с оптимизмом.
Прем'єр Великобританії Кемерон погодився й пішов на референдум винятково з внутрішньопартійних мотивів - аби заспокоїти скептиків у лавах своєї Консервативної партії. І таким своїм кроком він затягнув ЄС у доленосну кризу. Цим він викликав саме тих євроскептичних духів, яких, власне хотів спекатись. Долю своєї країни та всього ЄС він передав у руки безглуздого та цілком непотрібного референдуму.
no subject
no subject
Але кращої нема, якщо не враховувати одного плюгавого австріяку, який теж колись будував свій ЄС, ага.
no subject
американська дещо краще буде, хоча теж лайна вистачає. В принципі, з самого початку неправильно було зв’язуватись з цілим ЄС, потрібно було домовлятись з країнами поодинці.
А так, Річ Посполиту потрібно робити.
no subject
І Лієтува (або ВКЛ, або Балто-Чорноморський союз від моря до моря) теж запросто може вийти з вадами.
Закладати треба не константну структуру «на вєка», а правила внесення змін.
> потрібно було домовлятись з країнами поодинці
Точніше — домовлятися з кожним у межах компетенції. Питання, які країни ЄС приймають суверенно — домовлятися суверенно. Ті, де рішення колегіальні — домовлятися зі структурами ЄС. Все логічно.