Блогосфера про війну (2/2)

[bytebuster]

 Борис Немировський: Є якась прикра схожість у тому, як коментують результат останнього волевиявлення голландців українські та європейські журналісти та політологи. На перший погляд, всі вони пишуть про різне: в Україні констатують провал Порошенка, провал Клімкіна, провал Стеця або ж зраду – українських депутатів, які напередодні агітували голландців голосувати проти асоціації, або ж українських журналістів, які саме перед тим референдумом насмілилися оприлюднити інформацію про ті кляті президентські оффшори – мовляв, голландці одразу подумали, що Україна буцімто є суцільно корумпованою державою, якій не місце у чесній та порядній Європі...
В самій Європі натомість пишуть здебільшого про величезну помилку, яку зробили голландці, проголосувавши проти асоціації з Україною. Наприклад, німецький журнал Spiegel зазначає: «Йдеться не про якусь там угоду про вільну торгівлю, а про той договір, через який в Україні в листопаді 2013 року почалося народне повстання. Воно призвело до повалення уряду Віктора Януковича та, зрештою, до російських військових акцій у Криму та на Сході України. Той факт, що голландці так явно відкидають саме цю угоду, є символічним».
У свою чергу, найвпливовіше британське видання The Times у редакційному матеріалі, присвяченому голландському референдуму, якого було просто, без надтої ввічливості, названо «Голландська тупість», зазначає: «Загрозу східним кордонам (Євросоюзу – прим. Б.Н.) несуть не хвилі мігрантів, а російські танки. Якщо Україні не запропонують бодай якесь зближення з Європою, туди увійде президент Путін». «Саме ця ключова думка просто уникла уваги голландських виборців» - вважає The Times.

 Віталій Портников: Сталинизм был режимом внешней оккупации Украины. Брежневизм был режимом её внутренней оккупации - а это, как ни парадоксально звучит, намного страшнее и опаснее.
Для того, чтобы изгнать из себя Сталина и его поклонников-шовинистов, достаточно построить цивилизационную границу между Украиной и Россией. Для того, чтобы выхаркать из себя Брежнева, Подгорного, Щербицкого, Тихонова и прочих "наших", нужны куда более серьезные усилия. И у многих их нас просто нет на них сил.

 Аркадий Бабченко весело тролить: Яровая предложила наказывать за "несообщение о преступлении". В Госдуму внесен законопроект о доносительстве. Авторы документа предлагают дополнить Уголовный кодекс статьей «Несообщение о преступлении» — готовящемся или уже совершенном. Речь идет о терроризме ... насильственном захвате власти и вооруженном мятеже. Новая статья предусматривает лишение свободы на срок до трех лет.
Дорогая наша Ирина Анатольевна! Полностью разделяя Ваш законопроект, а также желая избежать ответсвтенности за недоносительство, доношу до Вашего сведения, что:
Шестого мая 2012 года граждане РФ Путин В. В., Чуров В. Е., Колокольцев В.А., Бастрыкин А.Е, Бортников А. В и другие неустановленные лица совершили деяние, квалифицируемое по ст. 278 УК РФ "Насильственный захват власти".
Также с февраля по май 2014 года граждане РФ Путин В.В, Шойгу С.К, и еще три установленных лица подготовили, организовали и совершили на территории государства Украина деяние, квалифицируемое по ст. 279 УК РФ "Вооруженный мятеж".
Также весной 2014 года теми же гражданами Путиным В.В, Шойгу С.К. и пр. было подготовлено, организовано и совершено деяние, квалицируемое по ст. 353 УК РФ "Планирование подготовка, развязывание или ведение агрессивной войны", а также по ст. 205 УК РФ "Терроризм".
Прошу расследовать, возбудить и посадить.
Доброжелатель.

 Кирилл Сазонов: Что оставит Яценюк  // Мається на увазі, не персонально Яценюк, а перший уряд, який можна вважати українським.
Когда Яценюк возглавил правительство после бегства «австрийскоподданных» отца и сына Азаровых и «легитимного любителя золотых батонов и унитазов», в бюджете было что-то порядка сотни тысяч гривен. Удержались. Выстояли. Война, оккупация, обвал российского рынка, на котором наши жадные и вялые олигархи паслись все годы независимости – не сломали. Других бы сломали, а нас – нет. Было трудно, но мы удержались. Стали беднее. Это цена права послать Путина с его рынками и «братскими чувствами» по известному адресу. Мы заплатили. И послали. И он, в полном недоумении, пошел именно туда.