Блогосфера про війну (2/2)

[bytebuster]

 Завжди іржав з московської агітки стосовно імпортозаміщєнія™.
Справа в тім, що «імпорт» (дякую, Капітане Очевидність) — це купівля і завезення товарів.
Купівлі за гроші.
Саме зупинення потоку грошей *до* моцкви є головною метою Всесвітніх Антифашистських санкцій.
Коли у поцієнта гроші є, то санкції чи не санкції, але завжди знайдеться колаборант, який продасть потрібний товар — нехай навіть і значно дорожче за рахунок «корупційного податку».
Наприклад, без обмеження загальності, Індія могла б продати рашистам отакі «автівки» замість підсанкційних європейських чи американських. Нєнуачо, нічим не гірше за «Ладу-Кал», наприклад.
Але коли грошей нема, то й колаборантів нема.
Зробімо висновок, діти. Коли рашня волає про імпортозаміщєніє™, це значить, що їй почина припікати.

 Олександр Палій: Рівно 802 роки тому ватажки суздальців (московитів) втікали від русинів (українців) у спідній білизні.
Цього року - 802-а річниця розгрому заліського (тобто прамосковитського) праімперіалізму.

Взимку 1215-1216 р. суздальці (як тоді називалися предки московитів) влаштували голодомор Новгороду - давнього володіння Київських князів. Голодною смертю загинуло багато новгородців.
На допомогу вирушило київське військо.
У 1216 р. в битві на р. Липиці князь київської династії Мстислав Удатний разом із військом, приведеним із Київщини, а також смолянами, на чолі з сином Великого Київського князя Романа Мстиславича Всеволодом, ущент розгромив суздальців.
За даними літопису, в битві загинуло 9233 суздальців - дуже багато як для Середньовіччя.
Серед загиблих з боку русинів був хоробрий Іванко Попович.
Князь Мстислав Удатний тричі сам проїхав через лави суздальців.
Після зустрічі з київським військом, суздальський князь Юрій Всеволодович та його брат Ярослав, майбутній батько Олександра Невського, тікали в спідній білизні, у паніці загнавши семеро коней та залишивши на полі бою майже все військо.
Як пише літопис, рятуючись від смерті і полону, суздальські князі бігли приблизно по 60 км кожен, причому перший загнав трьох коней, а другий чотирьох. Юрій прискакав до Володимира лише в «першій сорочиці» (тобто в нижній білизні), аби його не взнали по одягу.
1808 року селянка, шукаючи ліщину, знайшла дорогоцінний шолом Ярослава, а під ним згорнуту кольчугу. Вочевидь, суздальському князеві після розгрому від киян вже не думалося про понти, він просто дуже хотів замаскуватися.
Практично, це був черговий потужний реванш Русі за погром Києва суздальцями 1169 р. Перший реванш відбувся ще 1170 р., коли військо Романа Мстиславича, майбутнього засновника Галицько–Волинського князівства у лютому 1170 р. вщерть розбило армію суздальців. У полон захопили стільки суздальців, що їх продавали по 2 ногати (1 ногата дорівнювала 1/20 гривні).
Якщо рахувати розгром 50-тисячного війська суздальців під Вишгородом у грудні 1173 - то це третій удар.
Після битви на р. Липиці Володимиро–Суздальске князівство розпалося на численні уділи і вже було не здатне загрожувати інтересам Києва та втручатися в справи Русі. У ті часи мешканці Києва (у літописах – «Кыъва», і тільки так), Чернігова, Переяслава, Володимира-Волинського, Луцька звалися «русином», а мешканець Суздалі, Новгорода, Смоленська – однозначно ні.

 Светлана Любовникова: Не только лишь машка захарова перессказывала запоребрикам события в Киеве.
Кое-кто рискнул приехать.
Дословный монолог, в реале только матов было больше.
Чуваку полтинник, убежденный мышебрат.
Был.

"сука-сука-сука..мы все про@али,все-Украина отлетела как ракета.
Не хотел верить,и не сильно верил-пропаганда-то с двух сторон работает, но,блд,я сегодня сам все увидел.
Сам.Все.Увидел.Своими.Глазами.
Спецом хотел туда приехать именно на этот их парад..Чтоб не по телеку- не верю ,картинку любую можно сделать.
Я ж-то сам знаю как это делается-как плакаты раздают,флаги,от какого предприятия какая явка.У нас так .Всегда. Но тут ,блд,-не было этого.Я такое понимаю. Не было! Сами нарядились,сами пришли, свои флаги взяли,ты понимаешь-СВОИ! Места занимали зараннее,все фонари деревья облеплены.Никто их не гоняет.
Они гимн поют свой, понимаешь-поют,! слова знают-сами, без отмашки.Они другие,сука.Они не зашуганые,это ж видно.
Как они все хлопали армии своей,твою ж мать..
Как плакала девченка возле меня- пирсинг, татуха на шее , ,джинсы драные,вышиванка-и плачет стоит- вот это все,конец,нет нам туда уже хода. Не с войной, не с дружбой,сука..
Героям Слава кричали все ,ВСЕ -ты понимаешь.
Техника пошла-это пздц, наш пздц-уточню.
Мы все про@али,блд- дальше будет только хуже.
Сьездил,блд,в Киев, "переубедился"- они за 4 года отлетели,нам за 40 не догнать. Многоходовочка,блд,получилась у нашего- охххть-
свой Израиль с НАТО под боком , так тошно мне..И завидно,че уж.."

---

 Щоразу, коли ви поширюєте цей текст, у світі десь народжується маленький Мевлют Алтинташ.